Світло і тінь Почаївської лаври

Почаївська лавра – святиня з непростою долею. Заснована ХІІІ столітті як печерний монастир, протягом століть лавра була центром української духовності – і тоді, коли вона була однією з головних святинь українського православ’я, і у роки, коли перебувала під опікою греко-католицького ордену василіян. Були в історії лаври і темні часи – у 1831 році святиня перейшла у руки Російської православної церкви і перетворилась на оплот шовінізму та русифікації на заході України. Зрештою, у користуванні РПЦ обитель перебуває й донині. Щоправда, наприкінці минулого року уряд скасував незаконне рішення про передачу святині у власність УПЦ МП і повернув її під юрисдикцію Кременецько-Почаївського державного заповідника.

Головний храм Почаївської лаври – величний Святоуспенський собор – був збудований в 1771-1791 роках архітектором з Сілезії Яном Гофманом. Кошти на будівництво виділив Миколай Василь Потоцький, один з найцікавіших персонажів української історії. Польський аристократ, представник однієї з найродовитіших родин Речі Посполитої, у зрілом віці він повернувся до своїх українських коренів і закінчив свій земний шлях серед ченців-василіян, у розбудованому ним монастирі.

На карті:

Відеоекскурсії