Мандрівки

Похід хрестоносців, королівське ім’я та мостове мито. Тиха привабливість Великих Мостів

Шлях зі Львова на північ має багато привабливих обєктів для подорожнього. Королівська Жовква, розташований зовсім неподалік від головної траси давній Белз, а далі –Червоноград, Сокаль і княжий Володимир. Серед цих міст невеличкі Великі Мости можуть здатися тихими і провінційними. Проте варто хоча б ненадовго зупинитися тут, ознайомитися з історією міста та оглянути його памятки. А при нагоді – і помандрувати на байдарці тихоплинною Ратою.

У цій симпатичній віллі розмістилася Великомостівська міська рада

Віхи історії: Містки-Августів-Великі Мости

Місцевість, на якій нині розкинулися Великі Мости, привертала людську увагу з давніх давен. Археологи знайшли тут сліди стоянок давніх людей різних епох – від мезоліту до бронзової доби. Що ж стосується більш близьких до нас часів, то перша писемна згадку про існування поселення на цьому місці датована 1472 роком. Запис королівського збирача податків засвідчує, що у селі Мости (або Містки, як їх іще називали) на лівому березі річки Рати було «600 овець, 2 корчми, дворища волохів».

Річка Рата у Великих Мостах

Іншу згадку знаходимо в німецьких хроніках, які розповідають, що в неділю 9 липня 1497 року через Мости з Белза переїжджав загін хрестоносців у 400 лицарів під орудою великого магістра Яна Тіфена, яких викликав на війну з турками польський король Ян Ольбрахт. Секретар магістра ордену зробив запис про похід: «Пусте село, назване Мости і річка тут Рата». Згадка про пусте село свідчить про те, що місцеві мешканці, швидше за все, не надто прагнули зустрічі з великим озброєним загоном. Тим паче, що на той час ці землі уже встигли зазнати наскоків татарських орд.

Ринок у Великих Мостах. Фото поч. ХХ ст.

Наступною віхою в своїй історії Великі Мости завдячують белзькому старості графові Станіславу Тенчинському. Саме цей енергійний урядник  переконав польського короля Сигізмунда II Августа заложити місто на правому березі Рати, навпроти давніх Містків, які тоді були волоським поселенням. Місто мало стати важливим форпостом на шляху між Львовом та Белзом. Король прислухався до аргументів графа і у липні 1549 року  видав наказ про заложення міста та надання йому магдебурзького права. Вдячні мешканці вирішили просити короля надати містові назву Августів, на що монарх радо погодився. Першим його війтом Августова король призначив Андрія Рокицького.

Костел. Фото поч. ХХ ст.

Місто швидко розвивалось і розросталось. 1569 року тут нараховували 257 житлових будинків, чотири солодовні, працювали 25 пекарів і 13 столярів. У місті запровадили щотижневі ярмарки по середах, і два річні – на свята Божого Тіла та Всіх Святих. Новоспечених міщан звільнили від усіх феодальних податків і повинностей, а також від робіт біля замку. Обов’язковими залишалися лише роботи з ремонту доріг і двох міських млинів. Для пожвавлення торгівлі король дозволив оселятися в Августові євреям.

Ці ж привілеї підтвердив у 1576 році новий польський король Стефан Баторій.

Вид на Благовіщенську церкву. Фото поч. ХХ ст.

У 1581 році права на Белзьке староство та Августів отримав королівський секретар та Генеральний староста краківський Ян Саріуш Замойський. Він видав новий привілей, у якому, з-поміж іншого, ішлося про те, що через швидкі темпи зростання кількості населення назріла необхідність обмежити територію міста земляними валами та ровом з водою, які, крім усього, виконували б і захисну функцію. Для фінансування цих робіт магістрат отримав право торгувати «ходовим» товаром: хлібом, сіллю, шкірою, залізо-скоб’яними виробами, а також організовувати нові ремісничі цехи.

Старовинне розп’яття на подвір’ї Благовіщенської церкви

Припис власника було виконано. Вали оточували місто з трьох боків, з четвертого його охороняли води Рати. До міста вели три дерев’яних брами. В 1681 році укріплення були поновлені за наказом короля Яна ІІІ Собеського

Замойський, окрім того, ввів правило торгів за посаду старости, яку відтепер можна було офіційно купити, заплативши в міську казну певну суму. Якщо ж претендентів було кілька, то між ними влаштовували своєрідний «аукціон».

У 1616 році в Августові нараховували вже 302 житлові будинки, вісім солодовень, броварню, воскобійню, 36 пекарів, 20 шевців, були також майстри-різники. Розвивався і гутний промисел із виготовлення виробів зі скла.

Трагічним для Августова став 1662 рік, коли місто було майже повністю зруйноване внаслідок татарського нападу, а більшість його мешканців татари або вбили, або забрали в ясир. У багатьох ремісничих цехах на той час залишилося лише по одному майстру.

Руїни синагоги 1923 р.

Проте містові вдалося швидко відновитися. Насамперед завдяки збудованим у попередні роки трьом мостам через річки Рату та Болотню, за користування якими потрібно було заплатити мито в міську скарбницю. Мости виявилися настільки важливим чинником життя міста, що десь починаючи з 1770 року стара назва «Августів» витісняється з ужитку, історичних хроні та карт новою – «Великі Мости».

Аварійний будинок колишньої школи – один з найкращих зразків цивільної забудови

У часи Австро-Угорської імперії Великі Мости втратили статус центру староства і поступово перетворилися на тихе провінційне містечко. Втім, була тут і своя «родзинка» – місто славилося продуктами переробки соснової живиці (смолами, каніфоллю, скипидаром), на яку багаті навколишні ліси.

Військові казарми. Фото поч. ХХ ст.

Нове дихання Мостав вирішив надати у 1846 році їх тодішній власник Юзеф Удрицький, спорудивши тут великі корпуси військових казарм для частин австрійської армії – піхотного та уланського полків. У міжвоєнні роки  тут розмістилася державна школа поліції, яка готувала кадри для всієї Польщі. Кінологічна школа, яка й нині вважається однією з найкращих в Україні, є спадкоємницею того навчального закладу. А в казармах тепер квартирують українські прикордонники.

Памятки Великих Мостів

Великі Мости, на жаль, не можуть похвалитися великою кількістю історичних пам’яток. Проте є кілька цікавих об’єктів, які, безсумнівно будуть цікаві туристам.

Благовіщенська церква

Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці

Перша дерев`яна церква невідомого року побудови згоріла, як свідчить грамота польського короля Сіґізмунда Августа, у 1564 р. Наступна, теж дерев`яна, простояла з 1565-го по 1712 рік. В 1712 році, згідно вирізаного над входовими дверима напису, збудовано третю дерев`яну церкву. Її розібрали у 1890 році, і тоді ж почали зведення нової мурованої п’ятибанної церкви у неовізантійському стилі. Проект храму розробив відомий львівський архітектор Василь Нагірний, а керував роботами будівничий Павло Левицький. Будівництво було завершено у 1893 році.

Благовіщенська церква з боку апсиди

Перлиною церкви є її іконостас початку XVIII століття, з часів побудови останньої дерев’яної церкви. Іконостас цей було придбано в одному з монастирів (можливо у Крехівському, що саме тоді проводив розпродаж своєї атрибутики задля нової розбудови). Жовківський майстер Григорій Асафатович дещо підновив його, про що свідчить напис під намісною іконою Спаса: «Сії ікони виправив благородний раб Божий Григорій Асафатович, родич мостовський міщанин Жовківський».

Іконостас Благовіщенської церкви

Відомо, що мешканці міста ставилися до цього іконостасу з такою пошаною, що церкву збудували саме під його розміри. Архітекьлр Василь Нагірний, проектуючи нинішній храм, також підлаштовувався під габарити давнього іконостасу. У ХІХ році його реставрували, внаслідок чого він зазнав деяких змін, проте більшість ікон зберегли свій автентичний вигляд донині. Останню реставрацію іконостасу було проведено у 1996 році.

Іконостас та Царські врата

У радянський час  церква, перейшовши до відання російської православної церкви, залишилась діючою. Проте це не зберегло її від руйнувань – у 1946 році здійснено руйнацію жертовника, а у 1978-му внаслідок навмисного підпалу згоріла дзвіниця та церковний архів.

Фрагмент іконостасу Благовіщенської церкви

У 1990 році-церкву було повернуто громаді  Української греко-католицької церкви.

Фрагмент іконостасу Благовіщенської церкви

У Великих Мостах також діє Свято-Успенський храм, збудований уже в часи Незалежності, в 1999 році. Донедавна він належав до УПЦ Московського патріархату, а цього року його парафіяни прийняли рішення про перехід до Православної церкви України.

Успенська церква

Костел Успіння Діви Марії

Парафіяльний костел у Великих Мостах було закладено королем Сигізмундом Августом одночасно із заснуванням міста у 1549 році. На його утримання міський уряд був зобов’язаний віддавати частку врожаю жита, пшениці та вівса зі своїх полів. Крім того, католицька парафія мала і свої власні два лани поля.

Успенський костел

Перший костел у Великих Мостах був дерев’яним і згорів у першій половині XIX століття. Нинішній мурований храм було збудовано у 1837 році тогочасним власником міста Юзефом Удрицьким. У 1880 року страшна пожежа майже повністю знищила і цей храм, однак міщани невдовзі відбудували його.

Радянська влада зробила з костелу кінозал, а після чергової пожежі перетворила на пекарню. У 2004 році храм було повернуто римо-католикам, які здійснили його реставрацію.

Руїни синагоги 1923 р.

Синагога

Наріжний камінь великої синагоги було закладено у 1911 році. На той час юдейська громада Великих Мостів була значною та впливовою, становлячи третину від загальної кількості мешканців міста. Будівництво синагоги у стилі модерну  тривало до 1923 року, проте довгої долі цій споруді не судилося – у роки Другої світової вона була зруйнована нацистами. Після війни синагогу так-сяк підлатали задля використання під склад продовольчих товарів, проте уже з 1950-х років вона стояла пусткою, продовжуючи руйнуватися.

Склепіння синагоги

На сьогодні обнесені парканом залишки будівлі є своєрідним пам’ятником колишньому юдейському населенню міста – сюди знесли надгробки зі знищеного єврейського цвинтаря, а на фасадах написано на івриті імена усіх великомостівських юдеїв, закатованих нацистами.

Мацеви з великомостівського кіркуту

***

Для активного туриста привабливим можуть видатися байдаркові маршрути по річках Рата та Західний Буг, що протікають надзвичайно живописною місцевістю. Поідібну послугу пропонує розташований у Великих Мостах спортивно-туристичний комплекс «Під Дубом» (вул.Львівська, 82а).

Сплав на байдарках по річці Раті

Як добратись зі Львова

Автобусом

Автобуси Львів-Червоноград-Сокаль через Великі Мости відправляються з АС-2 з середнім інтервалом 20-30 хв.

Автомобілем

Їхати автодорогою Львів-Жовква-Червоноград. Відстань – 55 км

На карті:

Мандрівки