Мандрівки

Сувора загадковість поповицького форту

 У якихось трьохстах метрах від українсько-польського кордону, неподалік села Поповичі на Мостищині суворо стоїть мовчазний свідок великих воєн минулого століття.

Сьогодні тут майже райська тиша, а колись поблизу Попович гриміли гармати, які заглушували галас бійців найсильніших армій світу. Сьогодні залишки форту «1-6 Дев’ятичі» є німими свідками буремних подій Першої світової.

Форту почали споруджувати австрійські інженери та будівничі ще далекого 1875 року: до ймовірної війни з Російською імперією Відень готувався заздалегідь. А в самий розпал воєнного конфлікту, 21 березня 1915 року, за наказом австрійського генерала Кусманика форт „злетів” у повітря – щоб не дістався неприятелеві. Усередині споруди залишилися заживо похованими декілька полонених російських солдатів. Як згодом з’ясувалося, один із них, чоловік на прізвище Федоров, прожив ще цілих 8 років у відрізаних від світу залишках зруйнованої фортеці, годуючись залишеною там провізією. Коли ж його, худого і геть виснаженого, врешті знайшли, від яскравого сонячного світла горопаха вмить осліп, а за якихось півгодини помер.

Форт «1-6 Дев’ятичі» є одним із шести оборонних фортів, які розташовані на українській стороні вздовж українсько-польського кордону на шестикілометровій довжині. Їх сполучає оточена хащами грунтова дорога. Форти перекривають один одного, тому у війну потрапити до них непрятелеві було практично неможливо.  Спочатку на місці військових укріплень були лише окопи з гніздами для гармат та кулеметів. Потім, із удосконаленням інженерного будівництва та військової техніки форти почали будувати із цегли, а далі – з бетону. Під час спорудження фортів постійно вдосконалювали нові технології. Кожен форт спроектований інженерами індивідуально, під певну місцевість.

Це – єдині форти в Європі, які ніколи не були завойованими. Коли  1915 року за командою вже згадуваного генерала Кусманика форти довкола Перемишля „злетіли” у повітря, то від них залишилися лише уламки, які й дожили до цього часу.

Під час примусового вибуху стратегічно важливу частину форту, в якій зберігали зброю, амуніцію, боєприпаси та продукти, було повністю знищеною . Усе це описав у своєму щоденнику чеський офіцер Ян Віт.

Чутки, що у форті є підземний хід на територію Польщі є явно перебільшеними, та й суперечать завданню самого форта – тримати оборону до останнього. Хоча є й інші думки. У будь-якому разі питання ще достеменно не досліджено.

Пікантно, але найцікавішим місцем залишків форту дехто з дослідників вважає… офіцерський туалет. Справа в тім, що коли надійшла команда підірвати твердиню, офіцери, за переказами, кидали в цей отвір усе, чим володіли – монети, цінності, зброю. Відтоді в підземелля, у яке спускався виходок, не ступала людська нога.

Під час мандрівки довгими заплутаними лабіринтами зруйнованого форту, слід бути максимально уважними, щоб не гримнутися головою до бетонного одвірка чи не вивихнути ноги у якійсь черговій ямі. В одному місці грізно бовваніє чорний отвір підземного колодязя глибиною близько 46 метрів.

… Довкола форту було три ряди загорожі колючого дроту і два ряди окопів (верхній і нижній ряд, де стояли стрільці з кулеметами). По периметру  стояли батареї для дальної стрільби. Дальність пострілу гармат – до 11 кілометрів. Стріляли шрапнелями. На форті 1-1 та 1-2 стояли броньовані башти, масою біля 30 тонн. Під час пострілу гармати башта наче плавала догори і вниз. В Україні ці башти не збереглися, вони є у перемишльському музеї.

У місцевих ентузіастів та й у представників влади неодноразово виникали ідеї створити у цій місцевості потужну інфраструктуру з готелями, добрими дорогами та залучити туди потік туристів. Певний час навіть виділялися гроші з районного бюджету, виходили на міжнародні організації проводили популярний серед молоді фестиваль «ФортМіссія». Однак для серйозник кроків бракувало грошей. Тай сьогодні видаєжтиься практично неможливим капітальне відновлення форту. За попередніми оцінками, на це потрібно щонайменше мільйон євро. Проте навіть у сьогоднішньому напівзруйнованому стані поповицький форт притягує своєю суворою загадковістю. Щоправда, лише поодиноких мандрівників…

Як добратись зі Львова

Автобусом

Автобусb на Поповичі відправляються з АС Західна. Найкраще доїхати автобусом Львів-Циків (відправлення в 10.50 та 20.00). Також через Поповичі їдуть окремі автобуси Львів-Нижанковичі (6.45, 14.00, 18.55) та Львів-Добромиль (11.50, 16.30).

Автомобілем

Їхати трасою Львів-Шегині, у Шегинях повернути ліворуч. Відстань – 95 км.

Мандрівки