Мандрівки

Синагоги Львівщини: залишки знищеного світу

Пам’ятки юдейської сакральної культури колись становили значну частину архітектурної спадщини Галичини. Це й не дивно – юдейські громади краю були чисельними та активними. Досить згадати, що у першій половині ХХ століття юдеї складали близько 40 відсотків населення Львова, а в багатьох галицьких містечках їх кількість взагалі переважала. Відтак, навіть у найменшому з наших міст стояла синагога, а в більших і декілька. А у Львові  їх колись налічувалося більше 200.

Юдейський світ краю був брутально і безповоротно знищений у роки другої світової війни. Нацистський режим не щадив ні місцевих юдеїв, ні збудованих ними споруд. Синагоги, які дивом вціліли у часи війни, можна перерахувати на пальцях. Але й у повоєнні роки, позбавлені власних віруючих та зневажені державою, ці пам’ятки продовжували руйнуватись. Нині більшість з них стоять у руїнах – лише у найбільших містах області, Львові та Дрогобичі, де існує більш-менш чисельна юдейська громада, робляться спроби реставрації місцевих синагог.

Що ж залишилося сьогодні на Львівщині від пам’яток знищеного юдейського світу?

 

Львів. «Хадашим

Стара хасидська синагога «Хадашим» або  «Якоб Гланцер Шул», розташована на перехресті вулиці Вугільної та площі Святого Теодора, була збудована в 1842-1844 роках на кошти львівського купця Якоба Гланцера, від якого і отримала свою другу назву. На час побудови ця синагога була другою за розміром у Львові

Синагога «Хадашим» не підкорялася правлінню юдейської громади. Ця обставина перманентно призводила до гострих конфліктів. Ілише на початку XX ст. синагога втратила свій осібний статус і опинилася під юрисдикцією міської юдейської громади.

Синагогу побудували в комплексі з двоповерховою Талмуд-Торою. Будівля неодноразово зазнавала ґрунтовних перебудов та реконструкцій. Зокрема, перебудова 1912 року за проектом архітектора Володимира Підгородецького надала споруді виразного сецесійного вигляду. Великих змін будівля зазнала і внаслідок відновлення після листопадового погрому 1918 року, вчиненого поляками  і спрямованого супроти євреїв, які підтримали українську владу. Тоді «Хадашим»  постраждала більше від інших юдейських пам’яток.

У часи німецької окупації Львова під час Другої світової синагога використовувалася як склад. Можливо, саме тому вона виявилася єдиною з десяти синагог Краківського передмістя Львова, яка не була зруйнована.

Після війни синагога була відновлена ​​й діяла до 1962 року. Після смерті останнього рабина Янкеля Гуррарія, радянська влада закрила синагогу, а приміщення передала поліграфічному інституту. Молитовний зал перебудували під спортзал, західні галереї розібрали, олійною фарбою замастили розписи плафона, а також замурували Арон Га-кодеша – нішу, що є аналогом вівтарної частини у християнському храмі. Тут розміщували тору – священне письмо євреїв.

1991 року синагогу передали Товариству єврейської культури імені Шолом-Алейхема, яке використовує її як культурний центр. У середині 1990-х товариство провело часткові відновлювально-реставраційні роботи в приміщенні.

Львів. «Цорі Ґільод»

Синагогу було споруджкно в 1925 році на місці житлового будинку доброчинним товариством «Цорі Ґільод» («Зцілюючий Бальзам»).

Будівля  розміщена всередині житлового району, її східний фасад виходить на вул. Хотинську, чільний, західний фасад – на вул. Міхновських.  При головному фасаді є невелике подвір’я, відгороджене муром з брамою. Обидва фасади – репрезентативні і вирізняються великими півциркульними вікнами. Східний фасад акцентує велике кругле вікно з зіркою Давида на осі над нішею Тори. Аркада з чотирнадцяти півциркульних арочок у верхній частині фасаду нагадує аттик, який був визначальною рисою давньої синагогальної архітектури.

Молитовний зал займав площу понад 200 квадратних метрів, і мав дві окремі галереї для жінок, які були прикрашені багатим різьбленням. Центр головного залу прикрасив світильник з кольорового вітражного скла у формі зірки Маген-Давид., Розпис стін з традиційними символічними зображеннями птахів і тварин зроблено відомим художником Максиміліаном Куґелем.

Будівлю не зачепили руйнації періоду німецької окупації, оскільки її використовували як склад. Те ж призначення за синагогою зберігалося і у радянські часи.

У 1989 році синагогу повернули львівській євpейській громаді “Бейс Аарон ве Ісраель”. У 1990-1991 роках під керівництвом рабина з Ізраїлю Аврума Розенталя були проведені ремонтні роботи.

Дрогобич. Хоральна синагога

Ініціатором будівництва хоральної синагоги у Дрогобичі виступила місцева юдейська община під керівництвом хасидського цадика Лейзер-Нісана Тейтельбаума. Синагогу зводили протягом 23 років, з 1842-го по 1865-й рік, у єврейському передмісті Дрогобича — Лані. На момент побудови дрогобицька синагога була найбільшою у Західній Україні та однією з найбільших на території всієї Європи.

За основу у зовнішньому оздобленні було взято аналогічну синагогу, збудовану у німецькому місті Касселі у 1830 р., використавши для зображення на фасаді такі самі романські архітектурні пояси, притаманні для німецького стилю рундбоґен.

Для підтримки склепіння використали дев’ятипільну систему з чотирма вельми масивними стовпами. По периметру стін кожного з полів розташовано 12 напівкруглих арок, що символізують 12 колін Ізраїлю, те саме символічне навантаження несуть і 12 невеличких арок у фризі фронтону. Дві високі колони, що тримають при вході менший фронтон, символізують дві колони Єрусалимського храму, названі “Яхін” та “Боаз”. Фриз нижнього фронтону прикрашають сім арок відповідно кількості гілок менори. Дві триярусні прибудови роблять синагогу Т-подібною у плані, розширюють західний фасад і надають їй монументального вигляду.

У часи Другої світової війни приміщення синагоги слугувало конюшнею. Після завершення війни у ній розмістився склад тканин, пізніше склад солі. Згодом тут прилаштувалася меблева крамниця, а в прибудовах – продуктові склади.

Наприкінці 80-х — початку 90-х років 20-го століття будівлю було повернуто Дрогобицькій іудейській громаді. Незважаючи не це, вона була розграбована й двічі підпалена.  За відновлення пам’ятки взялася юдейська община України , яка провела першочергові роботи з ремонту даху. Згодом єврейська громада Дрогобича відшукала меценатів, які виділили гроші на укріплення стін приміщення.  У 2015-му було завершено відновлення фасаду синагоги. На черзі – виконання внутрішніх відновлювальних робіт.

За підрахунками фахівців, на відновлення будівлі потрібно щонайменше півмільйона доларів США.

На сучасному етапі своєї історії приміщення дрогобицької хоральної синагоги використовується як своєрідний майданчик для мистецьких виставок і проектів.

Жовква

Справжній шедевр ренесанснсної архітектури, одна з найбільших синагог у Європі. Збудована у 1692-1700 роках під керівництвом архітектора Петра Бебера на місці ранішої дерев’яної.  Вражене вишуканою архітектурою синагоги місцеве римо-католицьке духівництво добилося заборони її білити, аби не затьмарювала жовківських  костелів.

Синагога мала не лише релігійне, але й оборонне призначення, прилягаючи до міських мурів та Жидівської брами міста, вона, завдяки товстим стінам з бійницями, могла використовуватися як башта міських укріплень

У XVIII столітті до синагоги добудували західну частину і контрфорси. Ренесансно-бароковий вигляд синагоги зазнав змін і під час реставрації у 1830-х роках.

Під час німецької окупації, в червні 1941 року, синагогу було підірвано, внаслідок чого зруйнувалися склепіння та багатий інтер’єр споруди. У 1955-1956 роках синагогу було частково відновлено, і передано під склад.

У 2000 році почалася реставрація синагоги, яка супровождувалася скандалами й так і не була завершена. Через свою аварійність внесена до списку Нью-Йоркського фонду світових пам’яток «100 пам’яток світу, що знаходяться в загрозливому стані».

Існують плани використання пам’ятки у якості Центру-музею єврейської культури Галичини. Однак, за оцінками фахівців, реставрація синагоги вимагає приблизно 1-1,5 млн. доларів.

Буськ

Велика цегляна синагога у Буську була збудована у 1842-1843 роках – до цього часу місцеві юдеї послуговувалися дерев’яними.

Під час Другої світової війни інтер’єр головного залу синагоги був використаний як будівельний матеріал. Було зруйновано багато цінних архітектурних елементів будівлі.

За радянських часів синагогу перебудували під спортзал, склад, а пізніше фронтальна частина синагоги була перетоворена на житлові приміщення, а решта — на смітник. Будівля швидкими темпами руйнувалася, відтак задля порятунку пам’ятки було вирішено передати її незаселену частину євангелістам, які від реставрували її з консервацією основних елементів декорацій. Нині тут Дім молитви.

Турка

Перша синагога в місті  була збудована на кошти власника Турки Антонія Калиновського. За деякими даними синагога Темпль в Турці існувала вже в кінці XVIII століття, хоча перша документальна згадка про неї датується серединою XIX століття.

Турківська синагога — це комлекс різноманітних по своєму призначенню споруд, що мають вигляд монолітного куба з високою оглядовою вежею, який містив велику (центральну) синагогу, бейс-мідраш (дім молитви або місце інтерпретації Тори) і низку професійних синагог (крамарів, шевців та ін.).

Синагога була збудована з цегли в стилі “романтичного” модерну, зовні нагадуючи замок. Попри це, споруда витримана в юдейських архітектурних традиціях, лише її  дах був виконаний в нехарактерній для юдейської божниці  карпатській манері .

У 1916 році під час Першої світової війни синагога була зруйнована російськими солдатами. у 1941–1942 роках у всіх чотирьох приміщеннях синагоги перебувало єврейське гето, з якого місцевих євреїв вивозили на розстріл або переводили в інші концтабори.

У повоєнний час в основному корпусі синагоги з двома барочними вежами розмістили міську електростанцію, і в двох інших — артіль “Мебльовик «Карпати». В приміщеннях на рівні колишніх галерей встановили стелі. Сьогодні в приміщенні синагоги функціонує столярна майстерня

Старий Самбір

Побудована в 1886 році синагога розсташована в центрі колишнього єврейського поселення і була домінантною будівлею на всій території району Затилля.

Синагога збереглася під час Другої світової війни, хоча й була сильно пошкоджена. Після війни довший час використовувалась як склад.

Нині синагога перебуває в  занедбаному стані і поступово руйнується. Минулого року волонтерами за допомогою бригади спеціалістів розпочато ремонт даху споруди.

Стрий

Велика синагога у Стрию була збудована у 1817 році  у стилі класицизму, хоча й змінювалась у ході ремонтів і реконструкцій. ЇЇ вирізняли східчасті трикутні щипці, великі півкруглі вікна, двосхилий бляшаний дах, багатий інтер’єр з мистецькими розписами. Цікавий вигляд мала гратка воріт будівлі, виконана у формі менори.

За згадками сучасників, синагога моглав містити до тисячі віруючих. Чоловіки молилися на першому поверсі, жінки – на другому та у галереях.

Стрийська синагога пережила німецьку окупацію, коли були знищені тисячі місцевих юдеїв, однак не витримала радянських реалій. У її приміщенні довгий час містився продовольчий склад, а у 1980-х роках синагогу вирішили переробити на басейн. Тоді були розібрані її склепіння, однак на цьому роботи припинилися. З того часу споруда невпинно руйнується і зараз перебуває у напівзнищеному стані.

 

Броди

Розташовані на кордоні Австро-угорської та Російської імперій Броди були одним з найбільших  осередків юдеїв у Галичині (їх кількість перевищувала 70 відсотків населення міста). Відтак у Бродах було кілька синагог. До нашого часу дійшла лише одна, та й та перебуває на межі знищення.

Будівництво «великої» синагоги розпочато у 1742 році на місті згорілої дерев’яної. Будувалася вона як споруда оборонного типу (отвори в її аттику були свого роду амбразурами),  і на свій час вона стала однією з найбільших у Європі.

З історією Бродівської синагоги пов’язана легендарна постать засновника хасидизму Бааль Шем Това, який певний час проживав у Бродах і був одружений на донці бродівського ребе Ефраїма.

У травні 1859 року синагога сильно постраждала від загальноміської пожежі, її було відновлено аж на початку ХХ століття. Значних пошкоджень синагога зазнала і під час ІІ світової війни: були втрачені південна і північна прибудови.

У 1960-х роках минулого століття її частково відремонтували і прилаштували під склад. 1991 року місцева влада намагалася провести реставрацію споруди з метою пристосування її для картинної галереї. Однак, через складну економічну ситуацію, задум не був втілений.  Сьогодні пам’ятка перебуває в аварійному стані й невпинно руйнується. Ще влітку 1988 р. обвалилася західна стіна споруди, а в останні роки систематично почали обвалюватися склепіння.

Сокаль

Розташована у східній частині міста, сокальська синагога є однією з найдавніших в Галичині. Ймовірно, збудована між 1637 і 1648 роками на місці ранішої дерев’яної.

Розміщувалася поблизу колишніх міських стін і і вважається будовою оборонного типу.

Перестала діяти в роки другої світової війни, у повоєнні роки зазнала значних руйнувань. Певний час використовувалась як склад, тепер перебуває у занедбаному стані. Сьогодні це чотири цегляні стіни без даху, із залишками фресок та ліпнини.

Угнів

Синагогу було збудовано в стилі історичного модерну на початку ХХ століття.   Архітектура будівлі поєднує східні  мотиви з класицистичними.

У повоєнний час споруду пристосували під торгівельній заклад, через що вона втратила первісне просторово-планувальне вирішення.

У 1994 році було проведено обстеження та обмірні креслення синагоги, однак далі цього справа на пішла. Наразі синагога, що перебуває на балансі місцевого ПТУ, руйнується на очах.

Великі Мости

Збудована на початку ХХ століття, ймовірно тим же будівничим, що звів синагогу в Угневі. У роки другої світової була зруйнована нацистами, а подальші роки довершили процес руйнування. Зараз  перебуває в стані повної руїни.

На сьогодні обнесені парканом залишки будівлі є своєрідним пам’ятником колишньому юдейському населенню міста – сюди знесли нагробки зі знищеного єврейського цвинтаря, а на фасадах написано на івриті імена усіх великомостівських юдеїв, закатованих нацистами.

***

Картина вимальовується сумна. Будемо відвертими – надій на відновлення більшості з цих споруд мало. Тут хоча б законсервувати те, що залишилось. Втім, в Україні є й позитивний досвід поводження зі старовинними пам’ятками юдейської культури. Нещодавно була чудово відреставрована  синагога ХVI сторіччя у містечку Сатанові на Хмельниччині. Тут співпали два фактори – ентузіазм місцевого активіста, якого у містечку навіть прозвали «православним євреєм», та фінансова допомога обласної юдейської громади та закордонних меценатів. Чим не приклад, скажімо, для Жовкви, яка прагне позиціонувати себе як туристичний центр, і де ще не втрачені шанси на порятунок ще одного архітектурного шедевру – ренесансної синагоги XYII сторіччя.

Мандрівки