Мандрівки

Під захистом святого Флоріана. Львівська пожежна стражниця

Неороманський будинок управління пожежної охорони у Львові привертає увагу здалеку. Цьому сприяють і його вишукана архітектура, і вигідне розташування на чільному місті великої площі. Функціональне приміщення споруди теж інколи кидається в очі одразу, коли із широких відкритих воріт визирають червоно-білі пожежні машини.

Бічний фасад з боку вул. Підвальної

Цей будинок, що має статус пам’ятки архітектури місцевого значення, завжди був «пожежним». Його спорудили у 1901 році саме для пожежної стражниці Львова і з того часу він справно несе свою службу саме у цій галузі. Під пильним оком святого Флоріана, чия скульптура завершує головний фасад будівлі.

Подвір’я стражниці

Пожежна охорона міста Львова була організована на основі рішення магістрату від 4 січня 1849 року з ініціативи бургомістра Карла Гьопфлінгена-Бергендорфа. Найраніше з відомих місць розквартирування львівських пожежників – нині неїснуючий покармелітський монастир на сучасні вулиці Князя Романа. У середині XIX століття. пожежний загін перебазувався на першй поверх ратуші, а вежа будівлі використовувалась для спостереження. В останній чверті XIX століття пункти пожежної охорони відкрилися одразу у декількох місцях: на військових землях поблизу костелу святої Анни, на нелокалізованій ділянці на березі Полтви і, та на давній площі Цлови (нині  Митній).

Колишня будівля пожежної стражниці на пл. Митній

Саме на Митній, під стіною Бернардинського монастиря, у 1883–1884 роках був споруджений новий будинок міської пожежної команди. Окрім помешкань сержанта та помп’єрів (пожежників), в будівлі розмістились дві стайні на 14 коней та два склади для насосів та іншого обладнання.

Вхідний портал

Втім, новозбудоване приміщення не довго виконувало свої функції. Час стрімко змінювався і диктував нові умови для функціонування пожежної служби. Тому на початку 1899 року, вивчивши досвід пожежної справи передових німецьких міст – Берліна, Гамбурга та Бремена, у Львові вирішили спорудити нову будівлю центральної пожежної станції.  А вишукана неоготична споруда старої стражниці, зазнавши руйнувань у роки Першої світової, уже на початку 1930-х років стала аварійною і за рішенням ради міста ії, на жаль, було розібрано.

Елементи декору фасаду

Місце для будівлі нової пожежної стражниці було вибрано у верхній частині Стрілецької площі (тепер площа Данила Галицького), там де вона з’єднується з вулицею Підвальною. Ще у ХVІІ столітт на цьому місці стояв бастіон зовнішніх фортифікацій міста, пізніше розібраний. У 1890 році архітектор М. Шмітт побудував тут літній театр, який  знесли задля нового будівництва.

Будинок було зведено протягом 1900-1901 років, за проектом міського будівельного управління під керівництвом інженерів Володимира Підгородецького та Іґнатія Брунека, і урочисто освячено 22 червня 1901-го.

Святий Флоріан роботи Петра Войтовича

Споруду було збудовано у модному тоді неороманському стилі. Кольорове вирішення фасадів створене поєднанням двобарвної нетинькованої цегли – «коптярки» та «вишнівки». Головний фасад будівлі прикрасила фігура європейського патрона пожежників – святого Флоріана, виконана  визначним львівським митцем, автором скульптур на фронтоні львівської Опери, Петром Війтовичем.

Будинок був взірцево обладнаний із врахуванням тогочасних стандартів для пожежної команди. У ньому розміщувалися казарми для 54 осіб та квартири для сімей офіцерів., стайні для коней та депо бочко возів, серед обладнання – чотири помпи системи Кнауста та висувна драбина.

Вестибюль будівлі

Крім пожежної стражі, у будівлі оселилися кінна станція швидкої допомоги, міська телефонна станція, бюро міського хіміка та міських водогонів, міська служба вивезення сміття. Лише з часом будинок перейшов у повну власність пожежної служби. Цю функцію він виконує й донині. Тут розташоване Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Львівській області та перша державна пожежно-рятувальна частина. Також в будинку розмістився Музей історії пожежної справи.

Музей історії пожежної справи. Пожежна карета

Музей

Музей вперше було відкрито 12 листопада 1986 року як Львівську пожежно-технічну виставку. Сьогодні його фонди налічують близько тисячі експонатів. Музей розповідає про створення та розвиток протипожежної охорони Львова від давніх часів до сьогодення.

Експозиція пожежно-технічної виставки розміщена в трьох залах. Експонати виставки знайомлять відвідувачів з історією пожежної справи, а зразки старовинної та сучасної спеціальної техніки дають змогу прослідкувати за розвитком пожежно-рятувальної служби Львівщини.

Музей історії пожежної справи. Сучасні пожежні експонати

Перший зал присвячений історії розвитку пожежництва в Галичині. Тут розміщено фотографії, унікальні документи та спорядження, які розповідають про часи, коли з вогняною стихією впершерозпочали боротися на професійних засадах.

Окрасою експозиції є пожежна карета із встановленою на ній ручною помпою. Поруч з нею розташовані ще кілька пожежних помп: ручна 1894 року виробництва та механічна австрійського виробництва 1940 року. Тут же розміщені пожежні каски різних часів.

Музей історії пожежної справи. Чорнобильський зал

У наступному залі можна побачити сучасні засоби ліквідації пожеж. Тут розміщено пожежні костюми та спеціальні інструменти, що допомагають вогнеборцям боротися зі стимхією.

Третій зал присвячений пожежникам, які ліквідували наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС. Тут зібрані різноманітні свідчення найбільшої техногенної катастрофи світу: фотографії,  документи, матеріали, які розповідають про долю 300 львівських пожежників, які брали участь у ліквідації наслідків аварії, обладнання, що використовувалось ліквідаторами.

Адреса: м.Львів, вул. Підвальна, 6

Мандрівки