Мандрівки

По дереву, як по склі. Унікальні розписи церкви у Вислобоках

Село Вислобоки, розташоване менш як за 20 кілометрів від Львова на автодорозі, що прямує до Луцька, є певною загадкою для краєзнавців. Невідомі ні час його заснування, ні походження доволі оригінальної назви. Натомість майже точно відома дата зведення місцевої церкви Непорочного зачаття Святої Богородиці – 1762 або 1763 рік. Віршований напис- панегірик над південними дверима храму засвідчує, що цю церкву, першу у Вислобоках, збудував в дарунок своїй дружині місцевий дідич Казимир Правдич, за сприяння митрополита Лева Шептицького.

Церква у Вислобоках. Вид з півночі

У тому, що церква виявилася першою у селі, немає нічого дивного. На той час Вислобоки були скорше невеличким хутором, в якому було лише 12 дворів. Та й зараз село не може похвалитися густонаселеністю – за останнім переписом в ньому мешкало менше 400 осіб. Втім, навіть при таких скромних масштабах, Вислобоки мають ким пишатися з місцевих уродженців. Саме тут народився Василь Щурат – український педагог, літературознавець, поет і перекладач, голова Наукового товариства імені Шевченка у 1915-1923 роках, перший ректор Львівського таємного університету.

Церква та дзвіниця у Вислобоках. Вид з південного сходу

Не меншою гордістю місцевих мешканців є й вже згадана церква Непорочного зачаття Святої Богородиці. Річ навіть не у тім, що вона є пам’яткою архітектури національного значення. Найбільше багатство церкви – розписи її стін та іконостасу, виконані ще у часи побудови храму. Адже збережених давних стінописів на наших теренах не так уже й багато.

Стінопис церкви. Вівтарна частина

Сам храм тризрубний та однобанний. Над головним фасадом розміщено кругле вікно, на бічних фасадах – прямокутні. Кількість вікон на бічних фасадах асиметрична: з північного боку їх два, з  південного – три.

Розписи склепіння церкви

Церква в основному зберегла свій первісний вигляд, зазнавши деяких змін лише на переломі ХІХ-ХХ століть.  У 1896 році гонтове покриття дахів замінили бляшаним.  А ще за кілька років, у 1900-му, до церкви було  добудовано бабинець, про що свідчить напис на одвірку західних дверей. Майже сто років бабинець мав вигляд простої конструкції з дерев’яних брусів, і лише у 1991-му добудовану частину храму розфарбували.

Фрагмент стінопису

Уже згадані розписи вкривають стіни нави і вівтаря храму. Нижній ярус стінопису нави представляє сюжети «Стрітення» (південна стіна), «Благовіщення» (над аркою, що веде в бабинець), «Поклоніння волхвів», «Хрещення» (північна стіна). На другому ярусі на восьми гранях церковної бані розміщено п’ятнадцять сцен Страстей Христових; на третьому на восьми гранях верху бані —  «Воскресіння», «Вознесіння Христа» та «Вознесіння Богородиці». На стінах вівтаря — «Жертвоприношення Адама», «Покаяння Магдалини», «Покаяння апостола Петра», а також зображення ангельського собору, святителів і святих.

Фрагмент стінопису

Вислобоцькі розписи вирізняються  теплими кольорами й площинним  декоративним письмом, а за технічними прийомами вони близькі до народного живопису на склі, характерного для кінця XVIII століття на території українських Карпат.

Нижній ярус іконостасу, різьблений і золочений, також походить з другої половини XVIII століття.

Фрагмент стінопису

Поруч з церквою стоїть невеличка дерев’яна двоярусна каркасна дзвіниця, збудована у 1894 році. Колись у ній був величавий дзвін, який зняли у радянські часи. За місцевою легендою, він слугував захистом від негоди і громовиці. Кажуть, що після удару у дзвін хмари ніби роздвоювалися і обходили село стороною.

Фрагмент стінопису

Неподалік від церкви, на місцевому цвинтарі, стоїть також капличка зі статуєю Діви Марії. Статую поставили на честь скасування панщини, про що свідчить дата, написана на постаменті – 3 травня 1848 року.

До другої світової статуя Богородиці стояла у іншому місці, біля дороги. Коли комуністична влада хотіла її знищити, місцеві мешканці перенесли пам’ятку на територію сільського цвинтаря. Пізніше для неї збудували нову капличку.

Попри невеличкий розмір села і малу кількість мешканців, Вислобоки з часів  побудови церкви  мали власного пароха. Проте у 1798-му, коли місцевий поміщик Вислобіцький загарбав церковні лани, церкву приєднали до парафії села Сулимова, а у 1841 році – до сусіднього Ременова, і така ситуація залишалася до Другої світової війни..

Фрагмент стінопису

У радянські часи храм, який підпорядкували російській православній церкві, певний час залишався діючим, але у 1962 році її було зачинено, і лише напередодні української Незалежності повернуто вірянам. 1989 року церкву Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці знову урочисто посвятили.

Використано світлини проекту «Українські Архітектурні Пам’ятки. Спадщина»

Сучасні розписи бабинця

Як добратись зі Львова

Автобусом

Їхати будь-яким автобусом в напрямку на Кам’янку-Бузьку. Автобуси відправляються з АС-2 (вул.Б.Хмельницького) з середнім інтервалом 15-20 хв.

Автомобілем

Їхати автодорогою Львів-Луцьк. Відстань – 18 км.

На карті:

Мандрівки