Постаті
Соломія КРУШЕЛЬНИЦЬКА

КРУШЕЛЬНИЦЬКА Соломія. Галицька Баттерфляй, що підкорила світ

Соломія Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року у селі Білявці на Тернопіллі в родині місцевого пароха, який походив із стародавнього роду гербу Сас.

Родина з маленькою Соломією часто переїздила , аж поки у 1878 році Крушельницькі не осіли у селі Біла неподалік Тернополя.

Хист до співу у Соломії Крушельницької проявився з ранніх років, навчалася в Тернопільській школі товариства «Приятелі музики». Ази музичної підготовки отримала у Тернопільській класичній гімназії. Вперше на публіці виступила у 1883 році під час Шевченківського вечора в Тернополі у складі хору «Руська бесіда».

1891 року Соломія вступила до Львівської консерваторії Галицького музичного товариства. Її учителем був знаменитий в той час професор Валерій Висоцький. Саме під час навчання у консерваторії відбувся її перший сольний виступ – 13 квітня 1892 року юна співачка виконаала головну партію в ораторії Генделя «Месія». Оперний дебют Соломії Крушельницької відбувся 15 квітня 1893 року – вона зіграла роль Леонори в опері Доніцетті «Фаворитка» на сцені Театру Скарбека. Того ж року Соломія закінчила навчання в консерваторії і, відхиливши запрошення від Львівської опери, вирушила для продовження навчання до Італії. Там її вчителями стають знамениті Фаусто Креспі та професор Конті. Уже через рік Крушельницька приїздить на гастролі до Львова, де з успіхом співає на сцені Опери.

Наприкінці 1890-их до Крушельницької приходить світова слава. Вона тріумфально виступає на сценах Італії, Іспанії, Росії, Австрії, Польщі, Єгипту, Аргентини, Чилі, виконуючи головні партії у таких шедеврах, як «Аїда» і «Трубадур» Верді, «Фауст» Гуно, «Страшний двір» Монюшка, «Кармен» Бізе», «Євгеній Онєгін» і «Пікова дама» Чайковського, «Мадам Батерфляй» Пуччіні.

Саме після виконання ролі Чіо-Чіо-сан її почали називати «Мадам Батерфляй», адже Соломія фактично врятувала оперу. 17 лютого 1904 року опера провалилася в міланському «Ла Скала». Пуччіні перебував в розпачі аж до 29 травня, коли у повторній прем’єрі на сцені театру «Гранде» в Брешії головну партію феєрично не виконала Крушельницька.

У 1910 році примадонна вийшла заміж за відомого італійського адвоката, мера міста Віареджо Чезаре Річчоні. Шлюбувалася пара в Буенос-Айресі, після чого оселилася у місті чоловіка на віллі, яку назвали «Саломеа».

Оперну сцену співачка покинула в розпалі слави, у 1920 році востаннє виступивши на сцені Неапольського театру в операх «Лорелея» і «Лоенгрін». Після чого присвятила себе камерній музиці.

Під час зіркової кар’єри співачка не гордувала виступати на Батьківщині, даючи концерти у Львові, Стрию, Бережанах, Збаражі, Тернополі, Чернівцях. Вона підтримувала дружні стосунки з багатьма знаковими українськими діячами, зокрема, Іваном Франком, Ольгою Кобилянською, Миколою Лисенком.

Останні гастролі Соломії Крушельницької пройшли у Римі в 1929 році.

У 1938-му після смерті чоловіка Крушельницька відвідує Галичину, а початок Другої світової війни змушує її тут і залишитися. Як з’ясується, уже назавжди. У листопаді 1939 року радянська влада націоналізувала будинок співачки, залишивши їй тільки чотирикімнатну квартиру, в якій вона жила із сестрою Ганною. Аби вижити під час німецької окупації Львова, Крушельницька давала приватні уроки вокалу.

Після війни співачка працювала у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка. Під час «чищення кадрів від націоналістичних елементів» їй інкримінували відсутність консерваторського диплома, який пізніше знайшли у фондах міського історичного музею. При цьому Крушельницька залишалася громадянкою Італії, а підданою СРСР стала лише після того, як погодилася передати радянській владі се своє італійське майно, включно з віллою.

1949 року у Львівській філармонії 77-річна Соломія Крушельницька востаннє заспівала перед публікою, вже будучи смертельно хворою – рак горла. У жовтні 1952 року, за місяць до смерті, їй таки присвоїли звання професора.

Померла Соломія Амвросіївна Крушельницька 16 листопада 1952 року. Похована на Личаквському цвинтарі.

У помешканні співачки у Львові відкрито меморіальний музей, її іменем названо вулицю та Львівський оперний театр і та школу. У Дзеркальному залі Львівської опери встановлено бронзовий пам’ятник співачці роботи скульптора Ярослава Скакуна. 8 жовтня 2008 року в залі «Ла Скала» встановлено скульптурний портрет Крушельницької цього ж автора. В її честь Нацбанк випустив ювілейну монету. 2010 року пам’ятник співачці відкрито у Тернополі, а в 2012-му бронзове погруддя у Торре-дель-Лаго біля Віареджо, де проходить фестиваль «Пуччіні». Про Соломію Крушельницьку написано десятки книг, знято художній і низку документальних фільмів. В її честь Мирослав Скорик написав оперу «Повернення Батерфляй».

1547 року у Туринці від шлюбу знатного шляхтича Станіслава Жолкевського та Софії Липської народився Станіслав Жолкевський-молодший. Сталася ця подія в 10 кілометрах від міста, де з часом постане засноване ним і назване в його честь місто Жовква.

1567 року у чині поручника Жолкевський командує кавалерійським ескадроном і здійснює свій перший похід під Данціг у складі військ короля Стефана Баторія, який воював з Московським царством.

У 1594-96 роках він очолює польське військо, скероване на придушення козацького повстання Северина Наливайка. У травні 1996 року Жолкевський остаточно перемагає козаків у Солоницькій битві під Лубнами.

У 1601-02 роках уже разом із козаками воює проти шведів у Лівонії. А 24 червня 1610 року отримує блискучу перемогу над московсько-шведським військом Василя Шуйського під Клушином. Як наслідок, поляки 20 вересня того ж року зайняли Москву і привели на її престол Владислава Вазу.

У 1611-1620 роках він з перемінним успіхом керує польсько-українським військом у боях проти турецької армії на Поділлі. Свій останній похід 73-річний полководець здійснив у 1620 році під Цецору на підтримку молдавського господаря Гаспара Граціані. Але будучи зрадженим останнім, вступив зі своїм військом у нерівний бій з набагато чисельнішою турецько-татарською армією. 7 жовтня Жолкевський поліг на полі бою, а його відрубану голову турки привезли у подарунок султану і демонстрували на вулицях Стамбула. Згодом дружина загиблого Регіна Гербурт викупила голову за неймовірні на той час 3 мільйони злотих і поховала разом з тілом у костелі св. Лаврентія в Жовкві.

Не менш цікавим є й цивільне життя одного з найвидатніших полководців в історії Речі Посполитої. Скеред його чисельних посад – королівський секретар, львівський каштелян, київський воєвода, староста барський, кам’янський, яворівський, рогатинський і калуський. З 1618 року Жолкевський – великий коронний гетьман.

У 1588 році він оселився у селі Винники. Через 15 років він отримав привілей короля Сигізмунда ІІІ Вази на право збудувати там місто і назвати на свою честь. А поміж тим, 1591 року, Жолкевський ще й засновує Єзуїтський колегіум у Львові.

У Станіслава Жолкевського було троє дітей. Син Ян та доньки Катерина і Софія. Софія вийшла заміж за каштеляна львівського, воєводу руського Івана Даниловича. Їхній онук – знаменитий король Ян ІІІ Собєський.

Постаті