Мандрівки

Троїцький костел – сакральний шедевр Олеська

Багато мандрівників, які їдуть в Олесько з метою оглянути знаменитий замок, навіть не підозрюють про всі красоти, що очікують на них у цьому невеличкому містечку неподалік Буська. І першим на вражаючому шляху естетичних відкриттів стоїть монументальний Троїцький костел – одна зі знакових культових споруд нашого краю.

Троїцький костел

Щодо дати спорудження костелу, то різні дослідники називають або 1481 рік, або ж середину XVI століття (можливо, 1545 рік). Другий варіант виглядає ймовірнішим, оскільки достеменно відомо, що костел було освячено у 1597 році луцьким біскупом Бернардом Мацієвським. То ж очевидно, що навряд чи храм стояв би неосвяченим понад сто років. Однак прихильники давнішої дати Троїцького костелу не мають чого ображатися: «поцуплені» сто років історії аж ніяк не зменшили його архітектурну цінність. Хоча, зрозуміло, що військові лихоліття, пожежі та перебудови, що неодмінно за ними слідували, не дали нам шансу бачити храм у тому первісному вигляді, як його задумували його творці.

Дзвіниця костелу

Плутанини в датах, як і в більшості схожих випадків, можна пояснити тим, що костел зводився не на порожньому місці, а прийшов на зміну  дерев’яному парафіяльному храму: місто довкола замку розвивалося, і стара невеличка святиня вже не могла задовольнити духовні потреби усіх міщан. Важливо врахувати і час спорудження храму, який припав на період перманентних ординських набігів. Можливо саме з цієї причини у 1587 році, через кілька десятиліть після зведення, Троїцький храм зазнав серйозної реконструкції.

Своїй монументальності, якою ми милуємося сьогодні, храм завдячує уже наступним поколінням будівничих і меценатів. Першим із сильних світу, хто серйозно взявся за модернізацію костелу був воєвода руський Іван Данилович. За його підтримки Троїцький костел обзавівся двома бічними каплицями на честь Пресвятої Богоматері і святого Івана Богослова, що закінчили досконалість образу храму і перетворили його на шедевр сакральної архітектури. Розбудова костелу обійшлася Івану Даниловичу у 5 тисяч золотих ринських.

Розквіт храму продовжився і в часи внука Даниловича, короля Ян III Собеського, уродженця Олесько. Здавалося б, храму тільки процвітати й у наступні століття, тим більше у часи, коли власником Олеська був  Северин Ржевуський (1743 — 1811). Цей магнат дуже відповідально підійшов до відродження замку і містечка загалом. Однак 1803 року храм охопила масштабна пожежа, яка знищила храмові склепіння і дзвіницю, каплиці і підсобні приміщення. До честі Ржевуського, уже за кілька років на остові готичної перлини храм було відроджено.

Північна дзвіниця

Однак вже у 1841 році у храмі спалахнула нова пожежа. Ржевуський уже на той час покоївся в Бозі, то ж гроші на реставрацію шукали з труднощами. І все ж через 6 років костел знову відчинив свої двері перед парафіянами.

Цікавий факт. Певний час перед виходом з костелу на ланцюгу висіло кілька костей мамонта, знайдених в околицях містечка.

У 1927 році Троїцький костел зазнав масштабної реставрації під керівництвом архітектора Броніслава Віктора (1886 — 1961). Її результатом стало не тільки відродження колишньої пишноти головного храму міста будинку Божого Олесько, але й з’явилися  нові штрихи, які підкреслив його унікальність. Передусім йдеться про нове завершення дзвіниці та каплиці, трикутний фронтон над нефом, сигнатурку над основним храмовим об’ємом, кам’яний периметр огорожі.

Після приходу радянської влади храм розділив невеселу долю багатьох своїх «побратимів» у вірі:  богослужіння були зупинені, а приміщення віддані під склад. Парадоксально, але нищення святині відбувалося водночас і з її визнанням, як сакрального шедевра. Костел було включено  до реєстру архітектурних пам’яток СРСР, а в 1960-х роках навіть було проведено реставрацію, яка повернула дзвіниці зімкнену покрівлю, що прикрашала її до 1927 року.

Апсида костелу

У доволі занедбаному стані Троїцький костел в Олесько перебував аж до 80-х років ХХ століття, коли було прийнято рішення про передачу його Львівській галереї мистецтв, пристосувавши його під потреби фондосховища. А у 1993 році храмову будівлю було віддано вірянам Української автокефальної православної церкви. 28 березня того року храм освятив єпископ Маркіян Трофим’як. Для потреб римо-католицької громади містечка було відведено каплицю в Олеському замку.

Фреска із зображенням Богородиці на фронтоні

Оглядаючи архітектуру храму, неможливо не звернути увагу, на гармонію між монументальністю та витонченістю. Унікальність практично симетричного (якщо не вважати невеликої прямокутної прибудови в північно-східній частині хору) в плані костелу Святої Трійці полягає насамперед у нашарування різнооб’ємних складових, які гармонійно доповнюють одна одну. Невеликий квадратний в плані притвор відкриває шлях до квадратної ж великої нави, за якою прямує витягнутий хор, що завершується гранованою апсидою, а з боків центральну частину доповнюють дві восьмигранні каплиці (північна – одноярусна і південна з надбудовою у вигляді двоярусної дзвіниці).

Цегляна отинькована (за винятком нави і хору, де використана відкрита готична кладка) зовнішня гладь храмових стін оформлена різьбленим фризом і укріплена контрфорсами. Покрівля ж над хором прикрашена різьбленою сигнатуркою, а фронтон над центральним входом зберігає образ Богоматері.

Справжньою родзинкою троїцького комплексу є дві каплиці: північна під ренесансним куполом з ліхтарем і південна. Південна виконувала одразу три функції – власне каплиці (перший ярус), оборонної вежі (другий) і дзвіниці (третій). Особливістю їх обробки є, крім карниза складного профілю над глибокими круглими вікнами на першому поверсі, кутові пілястри і спрямований угору об’єм. На південному фронтоні дзвіниці зображено два герби: зліва Сас (родина Даниловичів), справа Любич (родина Жолкевських). Ймовірно, герби представляють самого Даниловича  та його другу дружину Софію Жолкевську, доньку коронного гетьмана Станіслава Жолкевського.

Костел з боку апсиди

З внутрішнього оформлення храму варто відзначити членування основного обсягу на три нави за допомогою стовпів, хрестові з готичними нервюрами склепіння хору, білокам’яний різьблений ренесансний портал хору і купол каплиці.

У костелі також є фамільна гробниця руського князівського роду Даниловичів, що знаходиться перед головним вівтарем, та гробниця Іванка Даниловича (син Івана Даниловича та Софії Жолкевської), яка являє собою щит висотою 2.5 метри, оздоблений орнаментом, який виготовлено з червоного мармуру. Знаходиться ця гробниця навпроти амвону поблизу головного вівтаря. Сам Іван Данилович, хоч і  помер у 1628 році у Львові, але теж похований в Олеському костелі в родинній гробниці.

Успенська церква в Олеську

У пресвітерії храму зберігся бароковий дерев’яний головний вівтар кінця XVIII століття (має певні аналогії з головним вівтарем костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Бучачі, там же знаходиться мармурова епітафія Івана Даниловича 1618 року роботи видатного скульптора Йогана Пфістера.

Сьогодні Троїцький костел, як святиня і архітектурна перлина, разом із монастирем капуцинів, греко-католицьким Успенським храмом роботи Василя Нагірного, залишками давньої синагоги творить неповторний сакральний ансамбль Олесько – містечка славного не лише замком.

Пам’ятник святому Миколаю

До речі, зовсім поруч із Троїцьким костелом розташований пам’ятник святому Миколаю. Скульптура представляє статую одягненого в мантію небесного покровителя торгового люду і дітвори з тіарою на голові та правої рукою підведеною в благословляючому жесті. Скульптурне зображення покоїться на квадратному в плані чотирисходовому постаменті наростаючого об’єму, декорованим карнизами складного профілю, на самій об’ємної частини якого вигравірувано звернення-молитва до святого: “Святий отець Миколай, великий чудотворець, бережи нас від злого і благослови нас”. У підніжжя ж пам’ятника збереглася пам’ятна табличка з іменами жертводавців будівництва, а також датою урочистого відкриття – 22 травня 1910 року.

Як добратись зі Львова

Автобусом

Автобуси Львів-Броди через Олесько відправляються з АС-2 (вул. Б.Хмельницького) з середнім інтервалом 40-60 хв.

Автомобілем

Їхати трасою Чоп-Київ. Відстань – 75 км.

Мандрівки