Постаті
Петро ФРАНКО

ФРАНКО Петро. Невтомний син невтомного батька

Петро Іванович Франко народився 21 червня 1890 року у Нагуєвичах. Його коротка, але сповнена подіями та чинами біографія свідчить, що він вповні успадкував від свого великого батька – ген працездатності. Громадський діяч, воїн, письменник, науковець, політик, винахідник – усе це про Петра Франка.

Закінчивши Львівську політехніку, Петро Франко в 1911 році почав викладати фізичне виховання у філії Академічної гімназії у Львові. Створював перші пластові гуртки, а в 1913-му видав книжку «Пластові ігри та забави». Після початку Першої світової командує сотнею Легіону Українських січових стрільців.

Активно проявляє себе під час боїв за ЗУНР і польсько-української війни. 6 грудня наказом державного секретаря військових справ ЗУНР Дмитра Вітовського в УГА створено Летунський відділ, командиром якого став Петро Франко.

У 1917 році одружився із донькою священика Ольгою Білевич, з якою вони народять двох доньок – Віру та Іванну. Ольга Франко стане відомою, як авторка популярних кулінарних книг.

4 січня 1919 під час повітряної розвідки на північ від Львова, 2-місний «Альбатрос» Франка був збитий ворожим літаком. Франко та його другий пілот старший десятник Роман Кавута потрапили у полон до поляків і були інтерновані до табору Домб’є. Але невдовзі Франкові вдається втекти, вимінявши золотий перстень на польський однострій.

У 1920 році Петро Франко з дружиною прибуває до Відня, де лікується від поранень і поринає у видавничу діяльність. У 1922—1930 роках – він професор української гімназії в Коломиї. Згодом вирушає на Велику Україну, протягом 1931-36 років працює старшим науковим співробітником науково-дослідного Інституту прикладної хімії в Харкові. Автор 36 зареєстрованих винаходів, переважно з галузі молокопереробки.

Далі – знову Галичина. У 1936-39 роках вчителює в гімназіях Львова та Яворова, пише і видає книжку спогадів про батька – «Іван Франко зблизька».

Після приходу в Західну Україну Радянської Армії у жовтні 1939 року став депутатом так званих Народних Зборів. У 1939—1941 роках працював деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту радянської торгівлі у Львові. У 1940 році обраний депутатом до Верховної Ради УРСР.

З початком у червні 1941 року перед приходом до Львова німців разом з багатьма іншими представниками інтелігенції був вивезений радянською владою у східному напрямку і невдовзі загинув. Щодо загибелі Петра Франка існують різні версії. Одна каже, що його було вбито енкаведистами 28 червня при спробі втечі з потяга на станції Прошова біля Тернополя. Згідно з іншою, потяг у якому його перевозили, потрапив під бомбардування німецької авіації у Великому Глубочку, а Франко разом із ще одним відомим представником львівської інтелігенції Кирилом Студинським вирішили скористатися можливістю для втечі, однак були розстріляні конвоїром. За найбільш вірогідною версією, у липні 1941 року Франка та Студинського було заарештовано НКВД у Києві за прямою вказівкою Хрущова і розстріляно через «складнощі евакуації».

Петро Франко залишив по собі кілька підручників із фізкультури, фольклорно-етнографічні записи, низку художніх творів, спогади про батька та кіносценарій за батьковою повістю «Борислав сміється».

У 2005 році указом Президента України 7-а бомбардувальна бригада ВПС України названа 7-ю бомбардувальною бригадою імені Петра Франка.

Постаті