Постаті
Іван БОБЕРСЬКИЙ

БОБЕРСЬКИЙ Іван. Батько львівського спорту

Іван Боберський народився 14 серпня 1873 року в селі Доброгостів на Дрогобиччині в родині священика. Учився у Самбірській та Першій українській академічній гімназії у Львові. Далі його шлях проліг в університети Львова, Відня та Граца. Багато подорожував країнами Європи, де захопився ідеями фізичного виховання.

1900 року Боберський повернувся до Львова й почав працювати професором фізкультури та німецької мови й класичної філології у Першій академічній гімназії, яку він свого часу закінчував У 1901 році при вступі у спортивне товариство «Сокіл» на загальних зборах його обрано заступником голови товариства та доручено керувати учительським гуртком з підготовки учителів руханки. У червні 1901 року за підтримки І. Боберського створено гурток для підготовки гімназійної молоді до публічних гімнастичних виступів, а в навчальні програми Першої академічної гімназії введено ігри з м’ячем для учнів молодших класів.

Цікаво, що саме Боберському належать багато спортивних термінів, які широко використовувані на західноукраїнських землях аж до 1939 року: «сітківка», або «відбиванка» (волейбол), «копаний м’яч» (футбол), «наколесництво» (велоспорт), «кошиківка» (баскетбол), «гаківка» (хокей) тощо. А на 1903 рік доводяться перші організаційні кроки в розвитку українського футболу. Наступним організаційним етапом на шляху творення футбольної команди стало заснування Боберським «Українського спортивного кружка» в травні 1904.

Українських підручників для підготовки фахівців фізичного виховання на той час не було. Тому Боберський власним коштом надрукував перші підручники з гімнастичних вправ, спортивних ігор, а 1913 році завдяки його ініціативі було видано перший посібник для українського Пласту О.Тисовського. Видавав також перші українські спортивні журнали.

За час очолення Боберським сокільського руху (у 1908—1914 він був головою товариства «Сокіл-Батько») з його ініціативи створюються нові спортивні структури, набувають поширення та розвитку окремі види спорту, товариства, клуби не лише у Львові, а й у провінції. Завдяки активній праці Боберського в Західній Україні щодо організації цих товариств було засновано 974 сокільських гнізд й близько 800 січових товариств. Майже кожне третє село Галичини мало свої руханкові товариства. Боберський першим приділив увагу залученню до спортивно-гімнастичних товариств жінок.

З особистої ініціативі І. Боберського у 1911 році «Сокіл-Батько» у Львові розпочав акцію викупу земельної площі для спорудження спортивного майдану (згодом стадіон «Динамо»).

Українські спортсмени, які робили перші кроки під опікою Боберського, прекрасно зарекомендували себе під час Першої світової війни. Проте й сам «батько» не звільняв себе від цього: він входив до складу Бойової управи стрілецтва, був його невтомним опікуном. Працюючи там безупинно, видав «УСС в Карпатах», «Збірник пісень УСС», а також зібрав і зберіг документальні матеріали про українське військо.

З 1915 року Іван Боберський — член Головної Української Ради, згодом Загальної Української Ради, у 1918—1919 — референт пропаганди у Державному секретаріаті військових справ ЗУНР. У листопаді 1920 року за дорученням Державного Секретаріату ЗУНР-ЗОУНР І. Боберський виїхав повноважним представником до США та Канади для організації допомоги стрілецькому війську. Із 1925 року Боберський — представник Львівського товариства опіки над українськими емігрантами в Канаді.

Перебуваючи в Америці, Боберський брав активну участь у житті української діаспори. Не полишав Боберський і видавничої та журналістської діяльності. Крім того, Боберський зібрав велику колекцію фотографій, що нині зберігається в Українській бібліотеці його імені у Вінніпезі.

У 1932 році перебрався з Канади до тодішньої Югославії, де мешкав у маленькому словенському містечку Тржичі, звідки була родом його дружина Жозефіна. Там він і помер 17 серпня 1947 року, до останнього, наскільки це було можливо, підтримуючи стосунки з Галичиною.

На відзначення 70-річчя з часу заснування Львівського державного університету фізичної культури рішенням Міністерства освіти і науки України закладу було присвоєно ім’я видатного Івана Боберського. 26 вересня 2016 року в головному корпусі вишу з цього приводу було відкрито пам’ятну дошку.

Постаті